Деякий час тому по Нюрнбергу роз’їжджали міські автобуси ось з такою табличкою на вході:

WirtschaftsWoche 47/2009. Головна тема тижня – «Небезпечна гра. Як підприємства перетворюють своїх робітників на орендованих працівників». Багато підприємств змушені під час кризи вигадувати нові способи економії коштів. Все більше і більше компаній вводять інновації у роботі з кадрами. Вони відкривають фірми, які спеціалізуються на наданні тимчасової робочої сили, та намагаються перевести своїх робітників до іншої категорії – «орендованої» робочої сили. Таким чином підприємства, по-перше, обходять необхідність виплати зарплати за тарифами, та по-друге, уникають відповідальності (в першу чергу матеріальної) за необґрунтоване звільнення. Подібне нововведення звісно ж отримує зовсім неоднозначну оцінку, а більшість експертів застерігають від правових та економічних ризиків. Основна ідея фірм, які займаються тимчасовою робочою силою, завжди зводилася до того, що вони надають тимчасових робітників підприємствам, яким не вистачає власних ресурсів під час виробничих годин-пік, чи яким робоча сила потрібна в рамках виконання певного проекту. Сьогодні ж безліч підприємств засновують власні подібні компанії, в яких займають тих самих працівників, але вже з іншим статусом. Подібний ефект називається «двері, що обертаються»; тобто, звичайні працівники на папері покидають підприємство, але одночасно повертаються на нього у якості тимчасових робітників. Зиск підприємства видно неозброєним оком – наприклад, продавщиці однієї з найбільших мереж галантерейних товарів Schlecker при подібній зміні починають отримувати €7 на годину замість майже €13. Крім того, тимчасові робітники не отримують ніяких відпускних, лікарняних, премій чи 13ї зарплати. Ну і саме головне, таких робітників можна безпроблемно звільнювати, не сплачуючи відхідних та інших соціальних витрат. Проте, профсоюзи та відомства з питань трудового права вже ретельно досліджують подібні нововведення, що призведе швидше за все до масивних штрафів підприємств, які зловживають подібною практикою, та доплат соціальних внесків до бюджету.

Der Spiegel 47/2009. 11 листопада з самого ранку Німеччину шокувала трагічна новина – напередодні покінчив життя самогубством воротар національної збірної та клубу Ганновер 96 Роберт Енке, якому на той момент було лише 32 роки. Роберту не могла допомогти ні його дружина, ні його батько, який працює психотерапевтом. Головна тема тижня – «Страх перед життям. Випадок Роберта Енке. Що примушує людей втратити землю під ногами». Ще в 2003 році, коли Роберт підписав контракт з Барселоною, на його плечі лягло дуже багато відповідальності. В першу чергу сам Роберт, будучи молодим та граючи у одному з кращих клубів світу, найбільше всього хотів довести собі та всім іншим, що він заслужив цього місця. Проте, в одній з перших ігор на кубок Іспанії він пропустив три м’ячі та був усунений з позиції воротаря номер один тодішнім тренером Барси Луї ван Гаалем. Роберт дуже тяжко це все сприйняв та звернувся вперше до психотерапевта. З того ж часу він постійно знаходився під наглядом спеціалістів. У 2004 Енке повернувся до Німеччини та почав захищати ворота клубу бундесліги – Ганновер 96. З самого початку він став лідером команди та почало здаватися, що нарешті настала біла смуга у його житті. Але у тому ж таки 2006 році померла його 2-річна дочка Лара, яка народилася з пороком серця та постійно знаходилася у лікарнях. Це звичайно ж був тяжкий удар для Роберта та його дружини. Також почалися чергові негаразди і у професійному житті. З одного боку, Роберта наче викликали до національної збірної, але через численні травми та інші захворювання він завжди змушений був залишатися другим чи третім номером. Навіть на ЧС 2010 бундестренер Йоахім Льов ще остаточно не міг визначитися з кандидатом номер один. 10 листопада ввечері Роберт Енке залишився стояти на залізничній колії, поки його там не збив регіональний потяг. В своїй передсмертній записці він лише попросив вибачення у своєї родини та у своїх лікарів, які до останнього дня не могли помітити навіть натяку на заплановане самогубство.

Focus 47/2009. Головна тема тижня – «Заборонена тема – депресії. Попереджувальний сигнал та можливості лікування. Улюбленець, але самотній: трагічне життя Роберта Енке».












Stern 47/2009. Головна тема тижня – «Щеплення: так чи ні? Свинячий грип, кір, гепатит, поліомієліт. Кому щеплення вкрай необхідне».

WirtschaftsWoche 46/2009. Незважаючи ні на що Opel має кращі шанси під GM, аніж під Magna та російським Сбєрбанком. Оскільки американському автогіганту, який поступово знову стає на ноги, автобренд з блискавкою потрібен значно більше, аніж раніше. Та і німецький платник податків теж зможе отримати свій зиск. Головна тема тижня – «Блітцкріґ. Чому GM добре для Opel та для нас – платників податків». Два тижні тому, коли стало відомо рішення найвищого менеджменту GM про відмову від продажу Opel, профсоюзи підняли робітників на демонстрації проти американського концерну. Віртшафтсвохе пропонує заспокоїти емоції та доводить, що від такого рішення «опельці» та держава в цілому можуть лише виграти. І ось чому:

- GM вже не такий безнадійно завалений боргами концерн, яким був перед своїм банкрутством. Під час конкурсного процесу концерну вдалося занизити заборгованість з 54 до 17 мільярдів доларів.

- Opel та GM занадто сильно пов’язані технологічно. Обидва виробники частково використовують однакові платформи (наприклад опельська новинка Insignia). Розлучення привело б до довготривалих суперечок відносно патентів та ноу-хау. Залишившись разом, концерни навпаки зможуть продовжувати використовувати синергію.

-під Magna можливо було б продавати лише близько 1,6 мільйонів авто на рік, що є недостатнім для активної участі на глобальному ринку з відповідним співвідношенням ціна-якість. З GM – це можливо, оскільки вже сьогодні обидва концерни продають близько 8 мільйонів авто на рік.

- GM є більш надійним партнером, оскільки у Magna немає потрібного досвіду у авто виробництві, а росіяни у відкриту висловлювали своє зацікавлення виключно опельським ноу-хау.

- Magna планувала скорочення 10.560 робочих місць у Європі, а GM говорить лише про 10.000 звільнень. А оскільки GM планує орієнтуватися на попередній план від Magna, то німецькі заводи скорочення можуть взагалі лише помірно зачепити.

Der Spiegel 46/2009. Наразі в Німеччині розгорнулася справжня боротьба між прихильниками класичної гімназії та «єдиної» школи. Проте всі вони сходяться в одному – потрібні зміни. Деякі нові моделі вже почали випробовуватися. Тема тижня – «Чому потрібно переосмислити міф німецької освіти». Німецька шкільна система виглядає приблизно наступним чином: спочатку йде початкова школа, до якої діти ходять 5 років (з 1го по 5й класи). Після цього йде розподіл: найздібніші школярі йдуть до гімназій, менш талановиті – до середніх шкіл (Realschule) та найменш здатні – до основної школи (Hauptschule). Наразі у багатьох федеральних землях політики починають поступово вносити зміни до шкільної освіти. В деяких землях пропонується зменшити гімназію на два роки та продовжити початкову школу; в деяких – залишати школярів разом до 8го класу, а лише потім проводити розподіл; дехто пропонує взагалі «розігрувати» частину місць у гімназіях, щоб створити своєрідний соціальний мікс. В будь-якому випадку напади здійснюються на гімназію і тому ї прихильники намагаються усіляко захищатися аж до збирання відписів за можливість внесення змін до шкільної системи на референдумі. Основний аргумент прихильників реформ – гімназії мусять втратити статус елітності та сприяти більшій доступності для менш обдарованих дітей. Проте, мова йде в основному про структурні зміни, а не про те, що та у якій якості викладається у німецьких школах. Кількість «гімназіастів» вражаюче зростає: якщо сто років тому лише один відсоток випускників випускався з гімназій, а 50 років тому – лише 6%, то сьогодні це – 30-40%. Що саме цікаве, результати міжнародного тестування школярів PISA (Programme for International Student Assessment) аж ніяк не покращуються і Німеччина щороку після подібних тестувань займає лише середні місця по Європі.

Focus 46/2009. Головна тема тижня – «Свинячий грип. Що Вам потрібно робити. Все про щеплення, профілактику та поведінку у разі захворювання»

Stern 46/2009. Головна тема тижня – «Таємниця сильних жінок. Чому багато доньок НДР досягли успіху 20 років після падіння Берлінської стіни»

WirtschaftsWoche 45/2009. Той, хто по-розумному страхується від ризиків та бажає примножити власний капітал, повинен мати необхідні інструменти. Як знайти найкращі страховки, як найоптимальніше вкласти та як підібрати собі портфоліо з цінних паперів. Головна тема тижня – «Грошові вкладення. Проект безпека. Правильно страхувати, із зиском вкладати – ваші інструменти для захисту від ризику та забезпечення старості». Щороку німці сплачують близько 55 мільярдів євро лише на страхування від збитків та від нещасного випадку. При цьому більшість допускає декілька помилок. По-перше, страхуються якісь конкретні уявні ризики: наприклад, велосипед чи валізи. Більш абстрактні та значно дорожчі ризики при цьому забуваються, наприклад, профнепридатність. По-друге, багато хто змішує поняття страхування та відкладання на чорний день. Деякі банки пропонують своїм вкладникам одночасно з банківським рахунком застрахувати життя та пенсію. Проте, експерти радять відмовитися від таких змішаних варіантів. Отже, ВіртшафстВохе допомагає невпевненим визначитися зі страхуванням ризиків та грошовими вкладами. В першу чергу необхідно застрахувати найбільші життєві ризики: власне життя, профнепридатність, тощо. А вже потім можна подумати про забезпечення старості та власноруч створити вигідне портфоліо з акцій, облігацій та «золота».

Der Spiegel 45/2009. Великий план, змова чи всього лише безпорадність? Що було причиною того, що 9 листопада 1989 року Берлін на деякий час повиснув між ейфорією та насиллям? Це були три прості комуністи, які надали розхитаній НДР незначного але такого важливого поштовху. Головна тема тижня – «Помилка, яка привела до єднання. Як дійшло до падіння стіни». Це, як зі смертю Дж. Кеннеді чи 11 вересня в Нью-Йорку – події, котрі завдають течії історії нового напрямку та завжди народжують міфи, питання та легенди. Завдяки яким обставинам не пролунало ні одного пострілу під час багатогодинного протистояння на німецьких кордонах? Чому прикордонники були неготові до такого натовпу людей? Які були справжні плани керівників НДР 9 листопада? Чи дійсно всі спецслужби були настільки непоінформованими? Відповіді на ці питання знають лише безпосередні учасники тих подій 20-річної давнини. І перш за все, Гаральд Єгер, який був в той час старшим лейтенантом держ.безпеки та знаходився 9 листопада на посаді виконуючого обов’язки керівника паспортного контролю на прикордонному посту Борнхольмер Штрассе. Саме Єгер був першим, хто у той день за півгодини до опівночі без усіляких наказів та повноважень відкрив прикордонний шлагбаум, розрядив готове от-от вибухнути протистояння, та зламав правила системи, яку мав захищати. Крім нього такий самий вчинок встигли зробити Ґюнтер Шабовскі та Ґерхард Лаутер, які не знаючи один одного утворили заколот проти НДР, надавши всій системі останнього фатального поштовху. Ґерхард Лаутер був у той час відповідальним за питання паспортизації та реєстрації при партії. 9 листопада він отримав завдання внести зміни до положень про право виїзду громадян НДР до ФРН. Отже він підготував занадто ліберальний для того часу закон, який дозволяв би громадянам НДР виїжджати до ФРН лише за внутрішнім паспортом без ніяких віз. Цей законопроект ще мусив бути підтверджений того ж дня членами політбюро. Але один з варіантів тексту потрапив до прес-секретаря ЦК партії по інформаційним справам – Ґюнтера Шабовські. Тут потрібно сказати, що цей відділ було створено лише 6 листопада 1989 року і ввечері 9 листопада відбувся перший виступ Шабовські на прес-конференції, яку транслювали в прямому ефірі. І відповідаючи на питання одного з журналістів Шабовські помилково зачитав текст проекту нового закону, складеного Лаутером. Журналіст уточнив, коли цей закон вступає у силу. На що Шабовські заявив, «Наскільки я розумію, саме з цього моменту». Після цього тисячі берлінців та інших східних німців окупували прикордонні пости, вимагаючи випустити їх у безвізовому режимі. І саме під цим тиском Гаральд Єгер першим відкрив шлагбаум, що призвело до подібної ж ланцюгової реакції по іншим постам та прискорило падіння Берлінської стіни.

Focus 45/2009. Головна тема тижня – «Все по-іншому в Америці. Чого Ви ще не знали про США»












Stern 45/2009. Головна тема тижня – «Яніс – один з сотень тисяч дітей, яких заспокоюють ріталіном. Штерн доводить: можна зробити і по-іншому»

WirtschaftsWoche 44/2009. Балачки про кризу вже всім набридли. Наразі всі жадають говорити про підйом, оскільки вже є ті підприємства, які виходять з кризового стану, та які позитивно впливають на кон’юнктуру. Головна тема тижня – «Носії надії. Які галузі та підприємства швидше за інших подолають кризу». Все частіше від керівників найбільших німецьких концернів можна почути щось на кшталт, «Ми бачимо світло в кінці тунелю», «Найгірше – позаду!» або «Дощ стає теплішим». І справді, навіть незважаючи на останні новини про банкрутство одного з лідерів «посилкової» торгівлі Quelle та не визначена до кінця доля Opel, німецька економіка переповнена весінніми відчуттями перед початком зими. Практично всі експерти та економісти підправляють свої прогнози на 2010 рік у кращий бік. Навіть міністерство економіки змінило прогноз зростання ВВП на 2010 з 0,5% до 1,2%. Отже, поряд з побитими кризою галузями та підприємствами почали з’являтися і такі, які знову знаходяться на підйомі, які поступово збільшують обсяги виробництва, відміняють скорочений робочий тиждень та презентують позитивні квартальні цифри. Однією з таких галузей є хімічна (BASF), яка в свою чергу була в числі перших жертв кризи. Лише з вересня 2008 до січня 2009 рівень виробництва впав на 25%. Проте вже на наступний рік очікується зростання обсягів виробництва на 9%. Також ІТ-індустрія знову показує непогані результати, що демонструють фінансові звіти останніх кварталів від Google, Apple та Intel. Також виробники спортивного одягу Adidas та Puma з нетерпінням очікують наступного року, а вірніше чемпіонату світу з футболу у ПАР. Авіаперевізники можуть бути лише частково задоволеними: загальна кількість пасажирів зменшилася у минулому році на 10%, особливих втрат зазнали поважні Lufthansa та AirFrance. Дешеві перевізники (RyanAir, Easyjet) навіть під час кризи збільшували всі показники. Абсолютно ніякої кризи не помітила фармацевтична індустрія. Деяким представникам (Bayer, Boehringer) навіть вдалося непогано заробити під час кризи, вчасно представивши на ринку нові препарати проти порушень серцевої діяльності та інсультів. Також практично ніяких змін не зазнала харчова промисловість, оскільки їсти потрібно завжди, незалежно від економічних ситуацій. Хоча виробники шоколаду та желатинових ведмедиків Haribo значно збільшують обсяги продаж під час кризових часів. Значно гірше справи у однієї з провідних галузей Німеччини – автомобільній. Незважаючи на активну державну підтримку, за прогнозами економістів автовиробникам вдасться вийти на рівень продаж 2007 року лише у 2013.

Der Spiegel 44/2009. Чорно-жовті не можуть згодитися ні на одну серйозну реформу. Меркель та Вестервеллє продовжують справу минулого уряду, істотно збільшуючи зовнішній борг країни. Обіцянки прориву для Німеччини так і залишилися на передвиборчих плакатах. Головна тема тижня – «Обережно, чорно-жовті! Пригодницький фальстарт нової коаліції». Одразу після оголошення результатів виборів, радість «вільних демократів» (FDP) та християн-демократів (CDU) була величезною. Проте, вже навіть під час коаліційних перемовин стало зрозуміло, що проблеми та непорозуміння тільки починаються. І якщо Меркель та Зеехофер (голова CSU, баварського варіанту CDU) вже мали досвід досягнення подібних домовленостей, то Вестервеллє мусив завчити перший урок політичного життя на найвищому рівні: мінімум 80% власних переконань, планів та обіцянок потрібно забути заради збереження коаліції (в тому числі). Саме тому глобальні плани Вестервеллє, пов’язані з реформуванням ринку праці, серйозної зміни податкової системи та перебудова системи охорони здоров’я, залишаться у планах до кращих часів. Мікро-реформування буде звичайно проводитися, але країна залишиться такою самою – ні чорною, ні жовтою, а старим добрим «Меркельландом», в першу чергу для збереження нервів громадян. Хоча про який спокій громадян можна говорити, коли перед урядом однією з найсерйозніших проблем стоїть термінова потреба у скороченні зовнішнього боргу, який у 2008 році досяг позначки у 985 мільярдів євро (для порівняння: у 1990 борг складав 300 мільярдів євро). Для покращення ситуації потрібно буде йти на непопулярні міри: збільшення податків або ж скорочення соціальних виплат. Отже, канцлерку обрано, міністрів призначено, а вся країна завмерла в очікуванні.

Focus 44/2009. Головна тема тижня – «Аукціони. Будинок-мрії під ключ. Економія до 50%. Як відбуваються аукціони з нерухомості. На що Ви маєте звертати увагу».

Stern 44/2009. Головна тема тижня – «2000 років битві в Тевтобургському лісі. Германи. Археологи розробляють новий образ наших бойових пращурів».

Сьогодні в Бундестазі Ангелу Меркель було офіційно обрано бундесканцлеркою Німеччини на наступні 4 роки 323 голосами з 612 зареєстрованих (хоча коаліція налічує 332 депутати, тобто вже виявилося 9 плющів). Меркель прийняла присягу так само, як і старі/нові міністри її чорно-жовтого кабінету.

Хто ці люди? – спитаєте ви. А я вам скажу і покажу: ( обережно, багато міністерських фоток! )

WirtschaftsWoche 43/2009. За другий квартал цього року Даймлер поніс збитків на один мільярд євро. Audi та BMW обганяють свого конкурента по все більшій кількості показників. За прогнозами, в 2010 році Ауді буде продавати більшу кількість авто аніж Даймлер. На додачу, численні відклики проданих машин через виробничий брак наносять додаткового удару по іміджу марки. Найвідоміший автовиробник Німеччини може опинитися під колесами. Основна тема тижня – «Страх за зірку. Брендові проблеми, незадоволені клієнти, мінусові показники. Чи опиниться Мерседес під колесами?» Протягом багатьох десятиліть Даймлер належав до найуспішніших підприємств не тільки Німеччини, а й всього світу. Даймлер був магнітом для найкращих та найталановитіших інженерів галузі. А бренд «Мерсéдес» (саме так із наголосом на другому складі) означав найкращі, найбезпечніші та інноваційні автомобілі та навіть став синонімом «найкращий продукт». Вислів представників відділів продаж з різних галузей «Мерседес серед продуктів» можна почути і сьогодні. Проте сам міф Мерседесу зазнав серйозних ударів протягом останніх десятиліть. Не в останню чергу вина лежить на CEO підприємства, кожен з яких мав своє уявлення щодо стратегічного розвитку концерну і відповідним чином перекроював всю структуру: у 90х Едцарт Ройтер намагався зробити зі швабського автовиробника авто-авіа-електро-оборонний концерн, на початку 2000х Юрген Шремпп продав все, що не мало відношення до авто виробництва та придбав Крайслер і пакети акцій у Мітцубіші та Х’юндаї, намагаючись «захопити» весь автосвіт. Обидві стратегії закінчилися провалом та коштували концерну мільярдних збитків. Дітер Цетче, який зайняв найвище крісло у 2006 році повинен був збирати осколки, розведені його попередниками. В першу чергу він продав Крайслер, який був на той момент зайвим баластом, та почав серйозно займатися іншими проблемами, як настала криза. З одного боку, Даймлер має резервів на 14 мільярдів євро, що суттєво підтримає концерн протягом турбулентних часів, а з іншого – в асортименті Даймлера практично відсутні моделі у нижньому та середньому ціновому сегменті, що теж негативно впливає на об’єми продаж. Якщо у основних конкурентів – Ауді та БМВ – продажі за кризовий 2009 рік впали на 4,3% та 9,1% відповідно, то у Даймлера – на цілих 17%.

Der Spiegel 43/2009. Міхаель Шумахер розповідає про свої складні стосунки з громадськістю, про невдале повернення, про жадання ризику та про пошук нових завдань. Головне тема тижня – «Що мені принесуть пара додаткових перемог. Шпігель-інтерв’ю з Міхаелєм Шумахером про успіх, ризик та тягар перебування німецьким героєм». Журналісти Шпігеля відвідали 40-річного гонщика на його віллі у Швейцарії, біля Женевського озера, де він оселився зі своєю родиною 13 років тому. Тепер же він ще більше часу проводить зі своїми рідними після того, як пішов з великого спорту у статусі найпопулярнішого та найбагатшого німецького спортсмена. Незважаючи на популярність, іноді з Німеччини лунають голоси, котрі звинувачують Шумахера у втечі від німецьких податків. Проте, Міхаель на такі заяви не звертає уваги, а мовчки приймає участь у різних благодійних проектах. Цього літа він протягом двох тижнів займав перші шпальти газет, коли заявив про своє повернення до команди Феррарі замість травмованого Феліпе Маса. На жаль, ще повністю не вилікувана травма шиї не дозволила йому цього зробити, проте Міхаель не покидає думки сісти ще колись за кермо боліду Формули 1. А поки що у весь свій вільний час він ганяє на мотоциклі, стрибає з парашутом та займається скелелазінням.

Focus 43/2009. Основна тема тижня – «9 листопада 1989 року. …і впала тоді стіна. Драматичний перебіг найкращої німецької історії».

Stern 43/2009. Основна тема тижня – «Нова серія статей: Що робить душу сильнішою? Як сім’я, відносини та робота стають джерелом сили».

WirtschaftsWoche 42/2009. Німеччина отримує нове покоління топ-менеджерів, які є глобальними гравцями та справжніми професіоналами, які з цифрами та формулами розуміються значно краще, аніж з політикою та суспільством. Саме вони ґрунтовно перебудовують економіку країни. Тема цього тижня – «Особливий клас. На що здатні топ-менеджери Німеччини?» Сучасні німецькі CEO найбільших підприємств можуть сміливо похвалитися значно більшим досвідом, аніж їхні колеги 20 років тому. Серед керівників переважають інженери та спеціалісти природничих наук, юристів натомість майже немає. Середній вік, у якому керівники призначаються складає, як і у 60х роках – 50 років; але новопризначені CEO вже мають за плечима певний досвід керування. Також сучасні керівники мають більший інтернаціональний досвід: якщо у 1960 році лише 25% керівників крупних концернів могли похвалитися іноземним досвідом, то у 2005 році таких було 60%. WirtschaftsWoche спільно з консалтинговою агенцією Kienbaum провели опитування економістів, фінансистів та інших експертів німецької економіки на предмет оцінювання ділових та особистих якостей керівників найбільших німецьких підприємств. В результаті оцінювання ряду якостей за шкільною системою, було складено список найефективніших CEO провідних німецьких концернів. Всіх я перераховувати не буду, лише перші три місця: Вольфґанґ Райтцлє (Linde), Юрґен Хамбрехт (BASF) та Петер Льошер (Siemens). Незважаючи на те, що в більшості випадків CEO обирається з власних кадрів, все частіше зустрічаються випадки призначення іноземців або ж чужих підприємству «кадрів». Також важливою тенденцією у порівнянні з минулим стала професійна освіта нового керівника. Якщо раніше більшу роль відігравали соціальні та політичні зв’язки, то сьогодні на передній план виходять професійні якості та досвід у певній галузі. Сьогодні професійний розподіл між керівниками виглядає наступним чином: 42% СЕО – інженери, 35% СЕО – економісти та 19% СЕО – юристи.

Der Spiegel 42/2009. Барака Обаму ще продовжують любити в усьому світі, проте у власній країні проти нього починають з’являтися різкі критичні заяви. Отримана ним Нобелівська премія миру була не за його успіхи, а радше за його ідеї та незвичну помірність у питаннях світової влади. Але насправді американський президент вже знаходиться на межі своїх можливостей. Тема тижня – «Завдання: мир в усьому світі. Нереальна місія Барака Обами». Вручення Нобелівської премії миру Обамі здивувало його так само, як і весь світ. Першою реакцією з Білого Дому було президентський мейл зі всього одним словом «Wow». Пізніше на прес-конференції він скаже, що ця премія не за його заслуги і він її насправді-то і не заслужив, але вона є зайвим підтвердженням в американські ідеали: свободу та демократію. Проте на саме головне питання Барак Обама так і не відповів: чому саме він? Людина, яка займала президентське крісло всього 12 днів, коли сплив термін подачі кандидатів на премію. Людина, яка наразі розмірковує чи то послати додаткових 40 тисяч солдатів у гарячі точки світу чи застосувати «дрони» (безпілотні літаки) для збільшення ефективності повітряних атак. Але комітет обрав Обаму для премії миру перш за все за його мирну позицію, за яку він агітував протягом передвиборчої кампанії, та яку намагався реалізувати у перші місяці свого правління – саме цим він істотно відрізняється від Дж. Буша. Обома пропонує різні варіанти та можливості, він простягає руки для розмови, а не кулаки. Своє перше інтерв’ю на президентській посаді він дав арабській телекомпанії, виступив з промовою у Каїрському університеті з головним посланням до мусульманського світу – «Америка вам не ворог»; у Празі Обама повідомив про своє бачення світу без атомної зброї. Інше вже питання, наскільки реальним є втілення таких грандіозних планів у життя. Схоже, що наразі у це вірить лише сам Обама та комітет із вручення Нобелівської премії.

Focus 42/2009. Основна тема тижня – «Тренуйте Ваш майбутній IQ. 7 здібностей, які Вас просунуть далі у житті».

Stern 42/2009. Головна тема тижня – «Коли діти покидають батьківський дім. Як батьки по-новому організовують своє життя».